У ЗМІ останнім часом часто з'являється інформація про переведення науково-дослідних інститутів Академії медичних наук України на фінансування НСЗУ. Керівники та трудові колективи науково-дослідних інститутів Академії медичних наук України активно виступають проти цього. Лікарі та вчені мають думку, що інститути будуть закриті, їх матеріально-технічна база та земельні ділянки передані комерційним підприємствам. Чи реальні ці побоювання?
До початку псевдореформи фінансування українських науково-дослідних інститутів Академії медичних наук України проводилося з державного бюджету. За кожними інститутами було закріплено окремий рядок у бюджеті.
Подібний підхід дозволяв інститутам активно проводити наукові дослідження, розвивати вітчизняну науку, створювати наукові школи та розвиватися.
Сьогодні активно розпочато процес цілеспрямованого знищення науково-дослідних інститутів, фінансування яких планується виключно через НСЗУ.
В історії України вже намагалися закривати науково-дослідні інститути АМНУ.
Керівники та трудові колективи інститутів, тоді масово зверталися до мене, як до голови Комітету з питань охорони здоров'я, з проханнями припинити подібне свавілля.
Тоді я звернулася з проханням відстояти унікальні медичні науково-дослідні інститути до великого українського вченого, академіка ПАТОНА БОРИСА ЄВГЕНОВИЧА.
Борис Вікторович тоді нас дуже підтримав і допоміг відстояти унікальні науково-дослідні інститути, в яких є наука і практика, і в яких і сьогодні проводяться понад 60% найскладніших хірургічних операцій.
Невже тим, хто пропонує знищити науково-дослідні інститути АМНУ, не зрозуміла різниця у роботі унікальних науково-дослідних центрів, у яких протягом багатьох років, на найвищому рівні, доповнюючи один одного, розвивалися медична наука та практика з районною лікарнею?
НСЗУ ставить перед науково-дослідними інститутами нездійсненні умови, за кількістю ліжкомісць, наявності медичної апаратури, штатного розкладу, видів надання медичної допомоги та іншим критеріям. Як наслідок, багато з науково-дослідних інститутів АМНУ планують під надуманими приводами позбавити державного фінансування і згодом закрити.
Тільки вдумайтесь! Ліквідувати наукові школи, десятки тисяч вчених та лікарів залишити без роботи, зруйнувати унікальну матеріально-технічну базу.
Подібний підхід до українських вчених, до академіків, професорів, докторів медичних наук – не державний. Такий підхід до розвитку української науки – це загроза національній безпеці!
Мета реформи має полягати у покращенні якості та доступності медичної допомоги для кожної людини. Сьогодні ж ми бачимо, як медицина віддаляється від людей: піти до лікарні, здати аналізи, пройти якесь обстеження – просто нереально, потрібно абсолютно все оплачувати, при тому, що в лікарнях не вистачає обладнання, використання нинішнього – близько 80%, а лікарі, втративши надію на позитивні зміни, їдуть із країни.
Сьогодні, навіть у Києві, де здавалося б і умови кращі, і зарплати вищі, гостра нестача медичних працівників. У селах України взагалі немає медицини! У сільській місцевості у низці регіонів укомплектованість лікарями та медсестрами не перевищує 30% від потреби.
Жодна країна у світі не може мати майбутнє, якщо в ній не розвинені медицина та освіта. Хочеться, щоб у нашій країні було майбутнє, а майбутнє – це молодь. Дуже боляче чути, що молоді люди їдуть із країни.
11% суб'єктів господарювання у Польщі – це українці. У Чехії за перші три місяці минулого року українці внесли до бюджету на 5,4 мільярда гривень більше, ніж Чехія витратила на них.
Сьогодні, незважаючи на всі труднощі воєнного часу, терміново необхідно створювати державні програми щодо повернення українців. Дати соціальні гарантії кожному українцеві, який не залишив свою Батьківщину і повернувся до країни.
Під час однієї з моїх зустрічей із медичною молоддю до мене підійшла молода подружня пара. Він – молодий, але вже успішний лікар, вона – студентка останнього курсу медичного університету. Вони запитали мене поради, куди їм краще поїхати до Польщі чи Німеччини?
Мені стало дуже важко чути таке! Я не можу визначати їхню долю, але знаю, що вони тут отримуватимуть мізерну зарплату, порівняно із зарплатою своїх зарубіжних колег, не матимуть потрібного обладнання, жодних перспектив і будуть заручниками медичної псевдореформи. Так не повинно бути…
Comments