Для мене це не просто слова. Це напуття мені дав мій тато, який у 9 років залишився сиротою, та дитинство якого пройшло у дитячому будинку. З його розповідей про його важке дитинство, я назавжди запам'ятала, що дитинство, дітей, які залишилися без батьків, це завжди біда і горе.
Все своє життя я допомагала дитячому будинку «Малютка». Він завжди був під моєю опікою і став одним із найкращих будинків дитини в Україні.
Дуже важливо, щоб діти завжди були під турботою держави, і були забезпечені всім необхідним. Але, на жаль, за даними Міністерства соціальної політики України, у 2023 році налічувалося близько 64 000 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. З них лише 16% перебувають у сімейних формах виховання (наприклад, прийомні сім'ї чи дитячі будинки сімейного типу). Інші виховуються в інтернатах та інших установах.
З 2014 року я взяла під опіку будинок дитини «Антошка». Таким будинкам дитини завжди потрібна допомога: ліки, памперси, одяг, взуття. Але особливо іграшки та солодкі подарунки завжди радують дітей.
Практично всі вихованці «Антошки» мають особливості свого розвитку, а майже половина – складні вроджені захворювання, цей заклад спеціально призначений для дітей із порушеннями розвитку центральної нервової системи (ЦНС).
Понад 77 років, з моменту створення будинку дитини «Антошка» у дитбудинку не було машини. Нам вдалося подарувати дитячому будинку «Антошка» мікроавтобус Opel. Ми сподівалися, що діти зможуть їздити на медичні консультації до Харкова та Лиману, відвідати Харківський екопарк та цікаві екскурсії рідним краєм. В «Антошці» було організовано справжнє свято.
Але початок активних бойових дій у Краматорську змінив наші добрі плани… Мікроавтобус став машиною для евакуації для дітей та медичних працівників, які їх супроводжували, коли Краматорськ почав здригатися від розривів бомб і снарядів. Завдяки цьому автомобілю було врятовано десятки дитячих життів. Дітей та трудовий колектив «Антошки» було евакуйовано до Чернівецької області.
13 грудня відбулася моя чергова і дуже довгоочікувана зустріч із вихованцями та співробітниками «Антошки». Приємно було побачити, що діти доглянуті, на них гарний одяг, про них піклуються вихователі.
До нашої зустрічі з дітьми приєднався обраний мажоритарним округом народний депутат Георгій Мазурашу. Ми цілий день провели разом із дітьми. Він дуже відповідальна людина з добрим серцем, яка розуміє, що дітей-сиріт треба підтримувати.
Внаслідок повномасштабної війни в Україні тисячі дітей залишились без батьків. За даними ЮНІСЕФ, близько 5 000 дітей втратили одного або обох батьків через воєнні дії. Багато дитячих будинків, особливо в прифронтових зонах, було евакуйовано або зруйновано. Зарплата вихователів та педагогів залишається вкрай низькою – близько 8 000-10 000 гривень, що призводить до високої плинності кадрів. За даними досліджень, проведених Українським інститутом соціальної політики, близько 70% випускників інтернатів не адаптуються до самостійного життя.
Дуже важливо, щоб кожна дитина, яка перебуває в будинку дитини, обов'язково знайшла маму і тата. Це питання має бути врегульоване законодавчо!
Шляхи вирішення цієї проблеми:
• Збільшення кількості дитячих будинків сімейного типу.
• Створення системи підтримки прийомних сімей (психологічна допомога, фінансування).
• Підвищення державних субсидій для інтернатів та сімейних форм виховання.
• Залучення благодійних фондів та міжнародних донорів.
• Безбюрократична процедура усиновлення для потенційних батьків.
Хочу сказати сьогодні слова сердечної подяки директору будинку дитини «Антошка», лікарю з добрим серцем та золотими руками, моєму дорогому колезі Романову Анатолію Олексійовичу, всім медичним працівникам, усьому персоналу будинку дитини.
Під вашою опікою, дорогі колеги, не просто діти, а діти з обмеженими можливостями, а від вашої кропіткої щоденної праці залежить лікування, здоров'я, якість життя не просто дітей, а дітей-сиріт, життя яких поламала війна.
Ваш трудовий колектив з його прекрасними традиціями необхідно зберегти. В Україні обов'язково має бути державна програма з підтримки людей, які працюють у будинках дитини.
Ваш труд незамінний! Кожна дитина отримує тепло вашої душі і частину вашої материнської сердечної теплоти.
Вдячна всім, хто відгукнувся на моє прохання допомогти будинку дитини «Антошка». Завдяки Всеукраїнській медично-етичній комісії та людям з добрими серцями, які прийняли наше прохання допомогти «Антошці», діти тепер мають запас лікарських препаратів, який забезпечить потреби будинку дитини на цілий рік, памперси, дитяче харчування та корисні соки від українських виробників. Всі діти отримали в подарунок іграшки, а солодкі подарунки отримали не лише діти, а й усі співробітники будинку дитини.
Завдяки добрим людям в очах дітей спалахує світло добра. Посмішки дітей і їхнє прохання приїжджати ще, залишаються в пам'яті на все життя.
Добро завжди переможе зло!
Усім нам, у цей непростий час, необхідно якнайбільше робити добрих справ.
Дитячі проблеми та дитяче горе ніколи не можуть бути чужими!
Посмішки дітей – це найвища нагорода!
Чужих дітей не буває!
Comments